Ворогуючі Cім’ї
written by: Maksymilian Tchoń
translated by: Wiktor Jaruczyk
Спробуй підняти небо
на плечах
як Атлас
Відречися від гріха
за ураган на морі, де корабель краєвиду
читає скаргу душ народів
Відкрий мені таємницю
всередині ока
Зітри пляму зі щоки
споконвічної півночі
коли це
ми таємно зустрічалися вдень
хоча волів би за краще вночі
проти вогняної країни
коли це
ми таємно кохалися
в парадоксі заповіту
коли це
ми побудували на скелі
наш дім за велінням
музики думок що рухалися одна до одної
з тактичним отупінням
коли це
ми відкривали себеалітеративно
як чоловіка і жінку
народжені, а не створені
коли це
ми планували замір бурі
у склянці віскі
коли це
ми вирвали чистоту з блакитної постелі
як Адам і Єва
граючи у райські ролі
в театрі без завіси
і коли це
я зрозумів, що
медицина помилилася
і ми будемо жити вічно
ми будемо жити вічно
у Місті без назви
в країні без ради
в будинку без фундаменту
я не знаю людини, якій
можна було б заздрити
я граю в покер зі слоновою кісткою мамо
і рахую свої думки
щоб розкласти їх на килим
червоних троянд
бо так
і дерева, що не мають тіні,
бо ні
річки, що не втамовує спрагу
бо не може
гори, яка не втомлює…
розкоші, яка є досконалою
бо потойбічна
історія, яка не ходить по колу
бо міф – це заповідник пам’яті
щоб йдучи ти кололася
обмагнетизм моїх рук і губ,
тертки наших почуттів
тертки наших почуттів
стоять струнко
і наша мета
порятунок і сімейний дім,
бо там, де ми, там кордони нашої Батьківщини
- Sygnatariusze Listów do Gwiazd - December 5, 2025
- Ворогуючі Cім’ї - August 18, 2025
- Zwaśnione Rody - April 13, 2025
