And God Rejoices

And God Rejoices

written by: Anatoliy Anatoliy

translated by: Kalpna Singh-Chitnis

@AccessKalpna

She is the bright sun, and he is the black moon,
She is luminous, he is a dark dream.
She is a view to behold, and he is obscure
in the shadow of the twisted trees’ crown

In the glare of light over the colors of the sea
She flies every morning on the clouds,
dancing and gathering, the sleeping stars
in the embroidered shawls of the Azov valleys.

And he is a wild wolf: of a hollow cave
dancing with death, destroying, pounding on
the wayward jackals, gnawing the evil cannibals
mercilessly – so he is a wolf.

He is the moonlight, she is the summer sun,
forever separated and always alone.
Their paths never crossed.
In the dance of the net are their footsteps.

And yet they met – across the ravine,
beyond the passages of the earth, across the border.
Like the moon and the sun dancing together in the clouds.
And God rejoices…

І тішиться Бог

written by: Anatoliy Anatoliy

Вона біле сонце, а він чорний місяць,
вона блискавиця, а він жасний сон.
На неї не можна було надивитись,
а він у півсутіні сплетених крон.

У відблиску світла над барвами моря
щоранку літала вона до хмарин,
збирала, танцюючи, заспані зорі
у вишиті шалі азовських долин.

А він дикий вовк: із нори до печери
у смертному танці винищував, товк
шакалів заблудних, лихих людожерів
згризав безпощадно – на те він і вовк.

Він місячне сяйво, вона сонце літнє,
навіки окремо, осібно завжди.
Не перетинались ніколи самітні
у танці мережівнім їхні сліди.

Та все ж вони стрілись – долиною-яром,
за пругом землі, за межею. Удвох,
із місяцем сонце, танцюють у хмарах.
І тішиться Бог…