Well
written by: Ihor Pavlyuk
translated by: Kalpna Singh-Chitnis
@AccessKalpna
I drink from the well of my guiding star.
I impart wisdom to no one
On the art of living righteously in this world.
I do not know if my soul has matured or grown old…
I see the roots of flowers have wings.
I find myself as the soil in Earth’s embrace.
I have seen enough —
How a secret becomes obvious and withers away.
Poets, butterflies, and kings die.
Party slogans change.
Songs, born like pearls
From the sorrows of sands.
The March thunderstorm —
Fallen like a sacred icon onto the rock.
The warm honey of the soul
Swallowed by some mystical force.
We have become “computers,”
And computers — us.
But there is no immortality.
It’s all temporal —
The dust of stars,
Mixed with water,
Tears
And sweat
Folded in the dough of flesh.
I will drink from the stars in me,
As long as I have the strength.
I’m but a humble well.
Come and drink.
КОЛОДЯЗЬ
written by: Ihor Pavlyuk
Я п’ю із колодязя голос моєї зорі.
Нікого не вчу,
Як-то правильно жити у світі.
Не знаю: підріс я душею, а чи постарів…
Бачу крилате коріння квітів.
Я себе уявляю землею в землиці Землі.
Надивився −
Як явним таємне ставало і гасло.
Вмирали поети, метелики і королі.
Мінялись партійні гасла.
Із піщаного болю родились
Перлини пісень.
Березнева гроза –
Мов ікона упала на камінь.
Мед гарячий душі
Хтось містичний невидимий ссе.
Ми стаємо «компами»,
Комп’ютери – нами.
Але це не безсмертя.
Тілесне –
То зоряний пил,
З водою,
Сльозою
Чи потом
У тісто плоті убитий.
П’ю зорі із себе,
Допоки хвататиме сил.
Я трохи колодязь.
Приходьте пити.